21 вересня відзначається Міжнародний день миру, а також День миру в Україні, встановлений у 2002 році. Кандидат політичних наук
Станіслав Желіховський розповів про ініціативи світу та внесок України заради миру, а також про дипломатичні кроки та виклики.
Сьогодні, 21 вересня, відзначаються Міжнародний день миру та День миру в Україні, який був встановлений у нашій країні у 2002 році. Для нашої держави це свято має особливе значення, адже протягом усієї історії українська держава боролася за своє мирне існування. Сьогодні мир в Україні не є абстрактним бажанням, це усвідомлена мета. Про те, які ініціативи світу і внесок України були зроблені заради миру, та які дипломатичні кроки, гуманітарні дії та виклики очікують Україну – в коментарі “МоЯ Україна” розповів кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський.
Значення та історія Міжнародного дня миру
Організований громадський рух за мир почався в 1815 році в США. У 1843 році в Лондоні відбувся перший Міжнародний конгрес миру.
До 1914 році у всьому світі налічувалося близько 160 різноманітних організацій, які ставили собі за мету боротьбу за мир. Однак, всі вони не змогли запобігти початку Першої світової війни.
Після її завершення була створена Ліга Націй – організація, яка мала стати міжнародним арбітром у вирішенні політичних суперечок між державами. 60 країн підписали пакт Бріана-Келлога, який відкидав війну, як спосіб вирішення суперечок між державами.
Однак, Ліга Націй не впоралася із поставленими завданнями, і з початком Другої світової війни, фактично, перестала існувати.
У 1945 році на зміну Лізі Націй прийшла ООН. Протистояння між США та срср дуже швидко призвело до “Холодної війни”. Одночасно ледь не кожного року між різними державами виникали військові конфлікти. Під час Карибської кризи світ опинився на порозі ядерної війни.
Тим часом у світі все більшої популярності набували антивоєнні рухи. Особливо потужним антивоєнний рух був у США під час В’єтнамської війни.
У 1981 році за ініціативи ООН був запроваджений Міжнародний день миру, який з 2001 року щорічно відзначається 21 вересня. В Україні День миру відзначається починаючи з 2002 року.
У тому році Президент України Леонід Кучма указом №100/2002 “Підтверджуючи відданість України ідеалам миру та підтримуючи рішення Генеральної Асамблеї ООН” постановив встановити в Україні День миру, який відзначати щорічно 21 вересня – у Міжнародний день миру.
Ініціативи світу і внесок України заради миру
Як зазначає Желіховський, якщо говорити про період другої адміністрації президента США Дональда Трампа, то були певні сподівання, що все ж таки йому вдасться так, чи інакше досягнути мирного врегулювання, хоча би у форматі припинення вогню.
Дійсно дуже було багато кроків зроблено, як з боку самої американської адміністрації, так і української держави, тому що Україна найбільш зацікавлена в тому, щоб припинилися бойові дії на її території. І офіційний Київ багато, скажімо так, говорив про це, заявляв, знову високопосадовці, дипломати, що ми готові йти на перемовини і навіть Україна відкрита до зустрічі на найвищому рівні, тобто на зустрічі лідерів держав задля того, щоб можна було припинити бойові дії. Втім наразі ситуація мало чим змінилася, якщо порівнювати її з періодом річної давнини, станом на осінь 2024 року. Саме в той період Дональд Трамп і заявляв про можливість зупинення бойових дій за 24 години, те, що можна буде укласти з путіним угоду, але ми бачимо, що вже рік пройшов, Трамп дійсно став президентом і все те, що він намагався зробити, воно так і не змогло втілитися в життя. Але відповідно, Україна робила власні кроки, на тому шляху, щоб можна було зупинити гарячу фазу війни. Часто вона це робила разом з європейськими партнерами, а так само в координації із США
Він зазначає, що можна сказати, що з приходом Трампа на пост президента, для України мало що особливо змінилося, тому що Україна досі перебуває в активних бойових діях.
Однак, за словами експерта, з початку року відбулося кілька важливих зустрічей, зокрема в Овальному кабінеті – Трампа та Президента України Володимира Зеленського, а також саміт у Лондоні, коли країни-партнери обговорювали “План миру”.
Якраз в той період уже відбувалися комунікації. Перш за все, ми говоримо про те, що відбувалося між Вашингтоном та москвою, тобто тоді Трамп уже надав, скажімо так, росії можливість вийти з певної про ізоляції, особливо, якщо якщо ми говоримо про комунікацію з Західним світом, і тоді ми пам’ятаємо, що відбулося. І відбулися зустрічі в Туреччині, в країнах Близького сходу, в Саудівській Аравії, наприклад, було кілька раундів перемовин. І вже дещо згодом тут уже почала працювати і Україна. Якщо ми говоримо саме про зустрічі з російською стороною, тому що з американською у нас відбувалися
Дипломатичні кроки, гуманітарні дії та виклики року
Напередодні Трамп заявив, що якби Європа щось зробила щодо Китаю, наприклад, ввела санкції чи мита, то Пекін міг би прискорити припинення війни в Україні.
Ну, якщо б вони застосували санкції, наприклад, або мита, або як ви це хочете назвати, якщо б вони зробили це щодо Китаю, я думаю, що війна, можливо, закінчилася б, тому що Китай є найбільшим покупцем нафти з росії. І я думаю, що вони мають і інші важелі впливу на росію
Желіховський нагадує, що Трамп продовжує придумувати нові відговорки в контексті введення нових санкцій проти рф, які б змусили росію до припинення вогню.
Хоча, в принципі, якщо ми говоримо саме про його зауваження до Європи, вони є слушними. Ми бачимо, що насправді дійсно країни ЄС досі не позбулися залежності від російської сировини. І тут справа не лише в Угорщині та Словаччині, а в деяких європейських державах, навіть в великих країнах Європи. І деякі з них купують, наприклад, російські енергоносії через країни-посередники. Ми можемо говорити про те, що Європа зробила важливі кроки в цьому напрямку і ми бачимо, що насправді є стратегія того, щоб позбутися залежності від російських енергетичних ресурсів
Він зазначає, що Трамп, напевно, ще думає домовитися з путіним, і якщо США введуть обмеження проти росії і її економічних партнерів, то для України через це закриється вікно можливостей для завершення бойових дій через це.
Підсумовуючи, то насправді цей рік був багатообіцяючим. Було багато спроб, які можна вважати такими, які могли б лягти в основу мирного врегулювання. І Україна, зі свого боку, мені здається, зробила максимум, що могла в цих реаліях, навіть готуючись до прямих перемовин із російським диктатором. Хочу нагадати, що якраз після зустрічі в Анкориджі, Україна була готова будь-де зустрічатися з путіним, аби припинити бойові дії. Натомість росія почала ставити умови, знову казати, що у нас нелегітимна влада, знову виставляти ультиматуми. Фактично, ми не відійшли від того, що ми бачили в Стамбулі 2022 року. Тому, мені здається, що зараз ми поки що в такому підвішеному стані. І війна продовжується, але і нібито переговорний трек було розпочато. Втім, ми тепер бачимо, що насправді нічого не змінилося. І побачимо, які будуть ще контакти між американською та російською сторонами