Голова підкомітету з питань фармації Сергій Кузьміних розкритикував аптечні мережі за агресивне просування БАДів та ВТМ ліків.
Однак, аналіз ринку спростовує його твердження, вказуючи на маніпуляції фактами та лобізм.
Голова парламентського підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності Сергій Кузьміних розкритикував аптечні мережі за “агресивне просування БАДів” і використання власних торгових марок (ВТМ) лікарських засобів, як завжди прикриваючись правами пацієнтів. Однак нардеп знову вдався до своїх улюблених маніпулювань фактами і підміни понять. За спробами максимально зарегулювати аптечні полиці Кузьміних, здається, вже почав перегравати сам себе, пише “МоЯ Україна”.
Що таке БАДи: хто їх справді просуває на ринку
Ключова теза Сергія Кузьміних полягає у тому, що аптеки “нав’язують” пацієнтам біологічно активні добавки (БАДи), замість або на додачу до ліків. Зокрема, Кузьміних згадує приклади, коли споживачеві пропонують так звані “чудо-препарати” замість звичних лікарських засобів.
Однак, аналіз ринку спростовує це твердження. За підсумками І кварталу 2025 року, БАДи дійсно зростають за часткою в аптечному кошику, однак усе ще займають лише 12% у грошовому вираженні. А 78% обігу становлять саме лікарські засоби.
Звісно, дієтична добавка не має лікувального ефекту. Це з визначення закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів.”. Це звичайне доповнення до раціону харчування. І, в принципі, головний критерій для дієтичної добавки – це безпечність. В принципі, не існує якогось вичерпного переліку речовин для дієтичних добавок, навіть в Європі. І в Європі визнано, щоб використовувати ту чи іншу речовину в дієтичній добавці, потрібно або керуватися загальнонауковими даними, або провести якісь самостійні дослідження, які б показали саме безпечність використання цієї речовини у тій чи іншій формі і з тим чи іншим дозуванням
За його словами, усі виробники мають у своєму портфелі БАДи. Наприклад, у 2024 році через аптеки було продано біологічно-активних добавок на близько 21,8 млрд грн. З цієї суми ритейл сплатив близько 20% податків або ж 4,3 млрд грн. Це дійсно значна частка ринку і великі надходження до бюджету.
Але у цьому контексті варто розуміти, а нардеп про це чомусь умисно не говорить, що переважна більшість БАДів, які купують українці — це вітаміни. За логікою Кузьміних виходить, що необхідно обмежити продаж вітамінів, які доволі часто пацієнтам призначають лікарі.
Ба більше, біологічні добавки, що продаються в аптеках, виробляються не самими аптеками, а в тому числі найбільшими міжнародними фармкомпаніями. Pfizer, Bayer, Abbott, Solgar, Nature’s Bounty — одні з головних гравців глобального ринку БАДів.
На своїх препаратах вони вказують, що це біологічна добавка. Наприклад, на упаковці популярних вітамінних комплексів компанії Bayer, як і в інструкціях до них вказано, що це БАД.
Тож якщо аптеки й просувають БАДи, то вони просто реалізують глобальний тренд фармацевтичної індустрії, а не створюють його.
Пишнограєв зазначає, що спроби зарегулювати ринок БАДів виглядають як намагання пролобіювати інтереси великих виробників.
Наприклад, вітамін С. Вітамін С – дієтична добавка, а є лікарський засіб. Це через давню історію реєстрації ще за часів радянського союзу. Обидва види продукту, що лікарський засіб, що дієтична добавка, вони безпечні в Європі. Вітамін С, для нього немає верхнього рівня споживання, але, зазвичай, його продають 500-1000 міліграмів. А в Україні, якийсь фармвиробник, наприклад, у якого вітамін С в якомусь там великому дозуванні, він зареєстрований як лікарський засіб, і він розуміє, що у нього є інший конкурент, який виготовляє дієтичні добавки. Для виготовлення дієтичних добавок не потрібно отримувати ліцензію, не потрібно робити фармакування. Дуже багато процесів, вони не потрібні через те, що ця речовина є безпечною. Тому, мені здається, що такі реформи лобіюються саме великими виробниками лікарських засіб
ВТМ лікарських засобів
Ще одна претензія нардепа — використання аптечними мережами власних торгових марок для реалізації препаратів-генериків, тобто аналогів за діючою речовиною. Він стверджує, що пацієнтам “нав’язують” ці препарати, які начебто мають сумнівну якість та непрозоре походження.
Насправді ж переважна більшість ВТМ виготовляються на потужностях великих фармацевтичних заводів, як українських, так і європейських. Іноді — за контрактом із іноземними виробниками. Поверхневий пошук відразу показав нам кілька варіантів препаратів, виготовлених як власна торгова марка, але на відомих заводах.
Наприклад протизастудний препарат “Комбіцитрон” є власною торговою маркою аптечної мережі “Фармпартнер”, а виготовляється на потужностях заводу “Фармак”.
Ще один протизастудний засіб “Лимонтар Фіто” для аптечної мережі “Фармпартнер” виготовляє “Астрафарм”, а назальний спрей “Носолін Плюс” для аптек “Табула Віта” виготовляє “Стома”.
Така колаборація практикується не лише в Україні, це загальноприйнята норма в усьому світі. Заводи потребують стабільного завантаження своїх потужностей, тому співпраця з аптечними мережами у форматі ВТМ — це логічна модель виробництва, вигідна усім гравцям ринку.
Тому у цьому питанні нардеп дещо перестарався, адже він фактично критикує мережі за те, що ті співпрацюють із заводами, чию інтереси він зазвичай публічно захищає. Це виглядає як класичний випадок самоспростування: обвинувачуючи аптечні мережі, особливо у виробництві неякісних препаратів, він не усвідомлює, що дискредитує виробників, які здійснюють контрактне виробництво.
Варто зауважити, що усі лікарські засоби ВТМ підпадають під обов’язкову державну реєстрацію, контроль і, за потреби, підтвердження біоеквівалентності, як і ліки, які виготовляють відомі компанії. Додатково —це ще й репутаційна відповідальність аптечної мережі, а тут споживач часто суворіший за будь-які вимоги закону.
Рекомендація, а не маніпуляція
Кузьміних також стверджує, що фармацевти нібито маніпулюють і рекомендують “один вигідний” препарат замість кількох. У реальності ж, вони працюють за затвердженими внутрішніми стандартами аптечних мереж. Якщо пацієнт звертається по рекомендацію, йому зазвичай пропонують декілька аналогів одного препарату — з різною ціною, формою випуску та виробником. У випадку рецепта — діють норми щодо заміни за діючою речовиною.
Так, дійсно, коли ви прийдете у пристойну аптеку за пігулками, фармацевт вам може запропонувати придбати воду, вологі серветки чи наприклад БАД, виходячи зі списку вашого кошика. Але на АЗС, окрім бензину, вам теж пропонують каву, воду чи хот-дог. А у супермаркеті запитують, чи потрібен пакет. Це все й називається СЕРВІС. І тільки споживач вирішує – скористатися чи відмовитись.
Щодо фармацевтичної галузі – такий підхід є абсолютно нормальним для європейського чи американського ринку, де саме фармацевт часто допомагає пацієнтові зорієнтуватися в морі пропозицій.
Небезпечний популізм
Кузьміних також висловив ідею жорстко зафіксувати граничну вартість генериків залежно від їхньої “черговості”: 75% вартості оригіналу для першого й другого, 50% — для третього й четвертого, і 35% — для п’ятого й наступних.
На перший погляд нардеп намагається знайти шлях, щоб зробити генерики доступнішими. Але по суті — це штучне адміністративне втручання в ринок, що суперечить європейським підходам до конкуренції, несе в собі ризик руйнування бізнес-моделей малих і середніх виробників, не враховує різницю в собівартості, інгредієнтах та формах випуску.
У підсумку, через такий необдуманий та економічно необґрунтований крок існує серйозний ризик виникнення дефіциту окремих препаратів, які стануть економічно нерентабельними.
До того ж в Україні вже запроваджене референтне ціноутворення, яке більш гнучке й ефективне.
Тож наративи, які просуває народний депутат, не що інше, як чергова спроба поставити інтереси великих фармкомпаній вище, за інтереси пацієнтів. І все це очевидно повʼязане з навʼязливим бажанням контролювати аптечний роздріб, бо саме тут споживачам забезпечують широкий вибір, конкуренцію між брендами і генериками, а також сервіс.
Наразі позиція голови парламентського підкомітету з питань фармації та фармацевтичної діяльності виглядає як намагання повернути ринок у минуле, коли аптечна полиця належала кільком гравцям, а всі інші обслуговували їхню монополію.