Аналіз публічних виступів нардепа Сергія Кузьміних та топменеджменту фармзаводу “Дарниця” виявив майже дослівний збіг ключових
тез. Це стосується позицій щодо аптек як не магазинів, обмеження аптечних мереж, маркетингових платежів та власних торгових марок.
Народний депутат, голова підкомітету з питань фармації Сергій Кузьміних публічно виступає як борець за права пацієнтів і реформатор ринку ліків. Однак, якщо проаналізувати його блоги, пости в соцмережах та публічні виступи, вимальовується дивна тенденція – його ключові тези майже дослівно збігаються з публічними заявами топменеджменту фармзаводу “Дарниця”. Від меседжів “аптека — не магазин” до формулювань про маркетинг – аргументи повторюються майже слово в слово, ніби написані одним автором. Журналісти “МоЯ Україна” розбиралися, чи може це бути звичайним збігом.
Деталі
Інформація про можливу “співпрацю” нардепа Кузьміних із “Дарницею” задля просування інтересів останньої звучить у публічному просторі не вперше. Журналісти вже зʼясували, як депутат перетворив підкомітет з питань фармації на інструмент лобізму.
Про системний лобізм інтересів фармгіганта з боку Кузьміних дає підстави говорити й спільні тези та синхронність їхніх заяв.
“Аптека – це не магазин”
Директорка Ради директорів фармкомпанії “Дарниця” Катерина Загорій наголошувала у своєму блозі, що сьогодні аптеки працюють за принципом “що продається – те й добре”.
“Аптекар має бути не продавцем, а консультантом. Він допомагає вибрати препарат, пояснює, як його приймати, стежить, щоб пацієнти не купували непотрібні ліки. Жодних “фуфломіцинів”. Якщо ліки не мають доведеної ефективності – вони не можуть бути на полицях… Аптека – це не просто місце, де продають ліки. Це частина системи охорони здоровʼя”, – зазначала Загорій.
Тепер варто звернути увагу на блог Сергія Кузьміних.
“Філософія закону проста: аптека — це не магазин, а фармацевт — не продавець. Його завдання — не “продати щось дорожче”, а допомогти пацієнту знайти ефективне, доступне і безпечне лікування… Ми будуємо країну, в якій фармацевт — це фахівець, а аптека — не супермаркет з яскравими вивісками, а частина системи охорони здоров’я”, – наголосив нардеп.
Це не просто схожість формулювань – це ідентична ідея, підкріплена однаковим набором аргументів.
Ще один аргумент, який вже кілька місяців просувають і фармгігант, і Кузьміних – аптечні мережі занадто сильні і їх треба обмежувати.
“Топ-п’ять мереж займають 50% ринку в кількості аптек і 70% – у грошах”, – заявляла Катерина Загорій в інтервʼю.
На цій тезі фокусувався і нардеп.
“За різними оцінками 5 аптечних мереж контролюють 60-70% роздрібного продажу товарів аптечного кошика”, – наголошував він.
Маркетинг – головний ворог
Та дві заяви цілком можуть бути звичайним збігом, тому розбираємося далі. Одним з найпалкіших прихильників заборони маркетингових платежів на фармацевтичному ринку є саме нардеп Сергій Кузьміних – значна частина його останніх постів і публічних заяв у соцмережах саме на цю тему.
“Вкотре наголошую: маркетингові виплати мають бути прив’язані не до загального обороту аптеки, а до конкретного лікарського засобу”, – зазначав він у одному з своїх постів.
Фактично те саме заявляв і СЕО фармацевтичної компанії “Дарниця” Андрій Обрізан.
“Мені незрозуміло, як можна міряти маркетинг від загального обороту аптеки, коли 65% на сьогодні – це рецептурні препарати, по яким заборонений будь-який маркетинг. Є дуже просте визначення, в постанові написано, що таке маркетингові послуги. І коли ми говоримо про умовні 10% від всього обороту, то це означає 35% від ОТС, тому що третина оборотів – це ОТС”, – наголошував він.
І знову — схожі формулювання, однакова логіка, навіть схожий спосіб пояснення.
Окрім дискусії про те, як саме рахувати маркетинг, і Кузьміних, і представники “Дарниці” активно малюють схожу картину: маркетингові платежі — це головний драйвер завищення цін в аптеках.
“У ціні будь-якого лікарського препарату до 1 березня 22-23% становив маркетинг – це те, що ми платили аптеці за право бути на полиці… На препарати “Дарниці” маркетинг сягає 68% від ціни. Зі 100 гривень 68 ми повинні віддати аптеці за право продажу цього препарату”, – заявляла Катерина Загорій.
Майже дзеркальні оцінки озвучував і Сергій Кузьміних.
“Точно достеменно невідомо, який відсоток від ціни займав цей маркетинг. Хтось каже, що в середньому це було 12-15%. Деякі документи показують, що інколи маркетингові платежі доходили на окремий препарат до 60%. Аптечні мережі просили так званий “маркетинг”, щоб допустити такі ліки до продажу у себе. Звісно, це все призводило до подорожчання ліків для споживачів”, – запевняв він.
Ці цитати вражають подібністю. І депутат, і представниця виробника оперують схожими цифрами, однаково описують проблему й навіть акцентують на тому, що це саме “плата за право бути на полиці”.
Така синхронність риторики ще раз підкреслює: Сергій Кузьміних і “Дарниця” не просто дивляться на ринок однаково — вони просувають один і той самий наратив, який вигідний великим виробникам і б’є по аптечних мережах.
Власні бренди – зло
В один голос представники “Дарниці” і нардеп Кузьміних критикують аптеки за власні торгові марки (ВТМ).
“За словами Катерина Загорій аптеки продають ВТМ, не вкладаючись у промоцію, як це роблять, наприклад, потужні фармвиробники. За її словами, аптеки узурпували доступ до споживача, і провізори можуть напряму радити йому купити свою ВТМ без будь-якого маркетингового просування”, – коментувала Катерина Загорій для ЗМІ.
Ці ж наративи просуває і Кузьміних.
“Власні бренди аптек — це препарати, які виготовляють сторонні виробники, але продаються під торговою маркою самої аптеки. Здавалося б — нічого страшного. Але: аптеки масово пропонують лише свої ВТМ, ігноруючи або приховуючи аналоги; покупець часто не знає, хто насправді виробник; інші виробники просто не мають шансу потрапити на полицю — якщо не погодилися працювати по моделі ВТМ. Це — “маніпуляція вибором споживача”, яка перетворює аптеку з медичного закладу на маркетингову платформу”, – наголошував він.
І знову один і той самий посил: аптеки зловживають ВТМ. Але чому це не вигідно виробнику? Бо ВТМ — це конкуренція для таких компаній, як “Дарниця”. Заборонивши або обмеживши цю практику, вони звільняють полиці для своїх препаратів.
Що це означає?
Ці приклади демонструють, що це системна риторика, а не поодинокі приклади. Це наштовхує на думку – чи не працює Сергій Кузьміних за одним комунікаційним планом із “Дарницею”? Адже коли в різних медіа з різних вуст звучать одні й ті самі тези, навіть з однаковими цифрами та емоційним забарвленням, стає складно повірити у випадковість.
Така схожість дає підстави припустити, що він або координує свої меседжі з великими виробниками, або ж ТЗ для колонок і блогів йому готують ті самі люди, що й для “Дарниці” — наприклад, хтось із комунікаційної команди компанії.
І це змушує нас як суспільство ставити просте, але важливе запитання:чий інтерес у підсумку лобіює народний депутат — пацієнтів чи великого фармвиробника?